Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 920/472/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішеннявід 04.07.2016 господарського суду Сумської області та постановувід 06.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 920/472/16 господарського суду Сумської області за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдопублічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Сумипростягнення 1 458 338,70 грн.в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Сумихімпром"Шевцов П.В., довір.;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - ТОВ "Сумихімпром", боржник) про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 458 338,70 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.07.2016 (суддя Моїсеєнко В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (судді: Тарасова І.В.- головуючий, Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) у справі № 920/472/16 рішення суду першої інстанції від 04.07.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 04.07.2016 та постанову від 06.12.2016, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. ст. 218, 238 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає, що боржником не вчинено передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інваліда, у зв'язку з чим до останнього слід застосувати адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 1 458 338,70 грн.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Сумихімпром" з жовтня 2011 року перебуває в процедурі банкрутства, порушеній в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) на стадії санації (ухвала господарського суду Сумської області від 30.10.2012 у справі № 5021/2509/2011).

За приписами частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з боржника у розмірі 1 458 338,70 грн. Отже, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство, а тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України колегія суддів зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство на вимогу ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Вирішуючи даний спір по суті, місцевий господарський суд не врахував приписів названих вище норм чинного законодавства, помилково порушивши окреме позовне провадження. Апеляційний господарський суд допущені порушення не усунув.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір, який безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумихімпром", підлягає розгляду в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні.

У зв'язку з чим прийняті у цій справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права, а справа на виконання приписів ч. 1 ст. 17 ГПК України - передачі до господарського суду Сумської області для розгляду по суті в межах справи про банкрутство № 5021/2509/2011.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 41, 12, 16, 17, 1115, 1117, 1119 - 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 04.07.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі № 920/472/16 скасувати.

3. Справу № 920/472/16 передати до господарського суду Сумської області для розгляду по суті в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Сумихімпром".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич